отже,після того як свалила від Нінки  я  поперлася додому..
там було сумно і пусто…(  я взагалі незрозуміла людина…є хтось-не хочу щоб був…немає нікого — ще гірше..от і витерпіть мене таку)) моїм друзям треба пам*ятники ще за життя ставити..

тому я пішла заспокоювати свої нєрвішкі)..прогулялася до тц.Варшавського-там поміряла дуже круті очкі..понервувала продавців і мене виперли звідти)
я посунулас далі в сторону Каравану..і тут..в дверях Каравану стоїть … моя мама..
виявилося вона сьогодні на роботу йти передумала і пішла  по магазинах.. з одиннадцятої години вона лазить і нічого не може знайти а в суботу йде на день народження і їй  як завжди нема шо вдіти))це в мене від неї наслєдствіне)
я посовалася з нею по Каравані і мии купили дуже класний прикід)…вона задоволена пішла додому..я з*їла морозиво в кафешці і трошки попалила на одного чувачка))він почав ржати і захлинатися колою..я заржала…карочє сидимо ми за 3 столика один від одного і ржем)) я доїла пішла додому..а він остався(…
всім гуд найт і побільше таких веселих днів*))